Зелеківську зливанку з Луганщини приготували на Рівненщині

Разом із релокованими представниками Біловодської громади обряд показала Любов Козиренко, носійка цієї традиції зі Старобільського району. За її словами, зливанка — це спосіб приготувати одразу і першу, і другу страву в одному казані.

Господині зливали на «перше» юшку або сьорбу, а картоплю з розвареним пшоном подавали на «друге» — звідси й назва «зливанка». Для страви брали підчеревину, моркву, цибулю, пшоно та картоплю, а обов'язковим інгредієнтом була шавлія.

«Ця страва готувалася у моїй родині бабусями з обох боків: і мамина, і татова мами варили зливанку», — розповіла Любов Козиренко. Вона пригадує, що в дитинстві бабуся годувала її цією стравою під час хвороби.

Зливанка була повсякденною, але нею закривали й потреби святкового столу. «Коли були великі родинні свята, то першою стравою зазвичай була зливанка — зі свининою, іншими видами м'яса, які були у той момент у родині. Варили зливанку і як багату страву — з кльоцками, за приготуванням схожими до галушок. І відповідно, було не дві, а три страви», — каже господиня.

Подавали зливанку й на Різдво, але вже пісною, а також як поминальну страву. Шавлія у родині мала окреме значення — бабуся по батьковій лінії була травницею.

«Хто споживає шавлію, у тих не переведеться рід. З тієї точки зору, що коли постійно вживати насіння цієї рослини, то у родині будуть народжуватися переважно хлопчики, — пояснює Любов Козиренко. — В цьому був свій, як то кажуть, інтерес, тому що це була фізична сила». За її словами, шавлію додавали як спецію, бо інших спецій тоді не було.

Важливий тут не лише склад продуктів, а й послідовність дій та символіка етапів. Картоплю кидають цілою, пшоно розварюють майже нанівець, потім страві дають улягтися, щоб на поверхні утворилася плівочка. Далі рідку частину відокремлюють від густої: сьорба — ріденьке, а зливанка — картопля з м'ясом.

«Рідке було як відокремлення духовного від земного життя, як поминальна для тих представників роду, які перебували у вирії. А густе — земна частина життя, для тих, хто живе зараз», — розповідає пані Любов.

У грудні 2022 року з ініціативи Любові Козиренко обряд приготування зелеківської зливанки внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це був перший елемент від Луганщини.

«Вже більше ніж півроку наша область була окупована і внесення елементу було символічним про те, що Луганщина — жива, є і буде жити», — каже вона. Збереження спадщини, на її думку, це не втратити себе та свою ідентичність.