З Алчевська на Полтавщину: ветеран «Айдару» будує ферму «Полуничний рай»

Юрій Кушнір родом з Алчевська на Луганщині. До 2014 року він очолював підприємство, яке випускало шлакоблок і тротуарну плитку та входило до сотні найкращих на Луганщині. Коли місто окупувала РФ, він добровольцем пішов до війська і був серед тих, хто засновував батальйон «Айдар». Служив там до 2019 року.

Після демобілізації одружився вдруге — з жінкою-військовослужбовицею. Її батьки майже 40 років вирощували рослини в теплицях, і Юрій вирішив продовжити цю справу. Разом із дружиною та її батьками він заснував сімейне господарство «Полуничний рай» (Strawberry Paradise). Юридичну особу не створювали — він працює як ФОП.

Спочатку була ділянка на пів гектара. Вирощували полуницю, трохи ожини й малини, продавали просто з дому, а також у Сіверодонецькому окрузі та сільськогосподарських районах. Встигли звести майже шість теплиць, але добудувати їх не вдалося: у 2022 році Юрій із дружиною знову пішли воювати, до них долучився і її син. Нині він із дружиною досі на війні. Сам Юрій списаний через вік і здоров'я.

Наприкінці 2023 року він звільнився з армії. Родина шукала, де купити хату, вивчала різні області й зупинилася на Полтавщині. «Тут Богом дана земля. Тут не заробить тільки ледачий», — каже фермер. Він зробив аналіз ґрунту, облаштував будинок за новими технологіями і взявся відновлювати бізнес.

Основний напрям — ягоди, але поки що родина вирощує й овочі: потрібні гроші на ремонт і відновлення. Юрій подає грантові заявки, і це йому дуже допомогло. Перший грант від USAID на майже 40 тисяч доларів він виборов ще у 2020 році. Поставку обладнання — трактор, фрезу, ємність на 10 кубів, мотопомпу — мали зробити навесні 2022-го, але не встигли, бо родина пішла воювати. У 2023 році, вже після звільнення, фермер зателефонував у фонд — і поставку таки зробили. Загалом він переміг у п'яти грантах. Державні програми йому не підходять: господарство не відповідає умовам участі.

Найважчим Юрій називає пошук грошей на старт — насамперед на купівлю житла, якщо не підпадаєш під державні програми компенсації. За його словами, коли виїжджаєш з окупованої території лише з документами та найнеобхіднішими ліками, не розумієш, що буде далі. Зараз у людей є час підготуватися й прорахувати релокацію далі від лінії фронту, а тоді такої можливості не було.

Військовий досвід, каже він, дуже допоміг у плануванні. Побратими дзвонять йому як «Старшині» — позивний залишився з часів «Айдару» і Дніпровської тероборони. Їм він радить ставити ціль, розробляти план і не опускати рук. Завдяки грантам родина отримала холодильне обладнання й може зберігати приблизно 15 тонн овочів. У планах — вийти на державну програму сонячних панелей, щоб мати власну електрику.

Перший врожай полуниці, згадує фермер, був шоком: 30–40% від можливого через брак досвіду й помилки. Нині вирощують три сорти — ранню Альбу, Вайбранд і пізню Мальвіну, а також малину, помідори й болгарський перець. Згодом хочуть повністю перейти на ягоду, для чого потрібен закритий ґрунт, антиградові сітки та захисна плівка.

Цей рік, за словами Юрія, врожайний — такого він ще не пам'ятає. Спрацювали досвід, імпортні добрива, біопрепарати, технології та автоматизація. Найперспективнішим напрямом він вважає закритий ґрунт, як у Нідерландах, Іспанії та інших європейських країнах: це і врожай, і вища ціна на реалізацію.

Головною помилкою початківців фермер називає відсутність аналізу ґрунту й води. До нього часто пишуть у Viber із питанням, чому погано росте, — а відповідь саме в кислотності, мінералізації та стані ґрунту. Також, на його думку, люди не користуються новими технологіями й біопрепаратами, спираючись на досвід батьків і дідів.

Розсаду родина купувала в перевірених розсадниках, тепер вирощує свою, а наступного року планує міняти — ведуться перемовини з фермерами з Австрії та Італії. Свою розсаду відправляють у лабораторію в Дніпро, щоб перевірити на захворювання, і поки що хворих саджанців не було.

Назву для ферми обрала дружина, а Юрій переклав її англійською — Strawberry Paradise. Полуницю вдома їдять мало, хіба що на полі під час збору. А ягоду з плямами, яку в родині звуть «некомільфо», переробляють на слабоалкогольний напій для друзів і трохи заморожують.

Обираючи якісну полуницю, радить дивитися на вигляд: вона має блищати, бути однаковою за розміром, без плям, а хвостик — не зелений і не засушений. Родина купила прилад для вимірювання нітратів і перевіряє продукцію перед продажем.

Ветеранам, які бояться починати власну справу, Юрій радить брати папір, ручку й калькулятор, вивчати ринки та рахувати, скільки грошей потрібно на старт. «Боятися не треба», — каже він і додає: навіть невдача — це досвід. Сам він після повернення з Луганщини жив у гаражі з собакою, працював і потребував грошей. У міській раді допомоги не отримав, хоч, за його словами, на заході України ветеранів підтримують більше.

Через три-п'ять років Юрій хоче бачити ферму максимально закритою, з автоматизацією та дистанційним керуванням пристроями через інтернет. Мріє, щоб родина забезпечувала себе всім необхідним, мала кошти на нормальні умови праці та отримувала задоволення від роботи.