Луганськ і Донбас: правда про українське коріння сходу

У новому випуску подкасту «Вулиця Історії України» розвінчують міфи про східні території. Виявляється, важка промисловість на Донбасі з’явилася завдяки британцям, французам та бельгійцям ще в XIX столітті. Наприклад, 1869 року британський підприємець заснував металургійний завод на річці Кальміус — так виникла Юзівка, нинішній Донецьк. А в Луганську запрацював паровозобудівний завод.

Після Жовтневої революції 1917 року радянська влада націоналізувала підприємства, іноземців змусили покинути регіон. Тоді ж почалася українізація: у 1929 році в Артемівську (нині Бахмут) вийшов перший українськомовний журнал «Забой», а вулицями міста пройшли комсомольці з українськими книжками. Історик Валерій Снєгірьов зазначає: Донбас навіть у радянській пропаганді подавали як «еталон» — але реальність була іншою.

1933 року репресії знищили українське літературне життя на Донбасі. Редактора журналу «Літературний Донбас» Василя Гайворонського заарештували, видання зрусифікували. Тоді ж у Харкові почалися арешти мешканців будинку «Слово» — символу «Розстріляного відродження». У березні 2022 року російський снаряд влучив у цю будівлю, але письменник Сергій Жадан пообіцяв: «Ми відбудуємо».

Окрема сторінка — дисидент Олекса Тихий, уродженець Донбасу. У 1970-х він писав статті про потребу української мови в регіоні, за що отримав 10 років таборів і помер у Пермі. Його слова актуальні й нині: «Я — для того, щоб моя Донеччина давала не тільки вугілля, а й українських патріотів».

Сьогодні, попри війну, історія нагадує: Донбас — це українська земля, де колись звучала українська мова, працювали європейські заводи, а місцеві поети писали вірші.