77-річна Ніна двічі втратила дім: історія переселенки з Луганщини, яка тепер живе в шелтері

Ніна родом з Донецька, але у 2014 році війна змусила її переїхати до селища Борівського біля Сіверськодонецька. Там жінка прожила вісім років, поки у 2022-му не почалося повномасштабне вторгнення. У шелтері в Самарі вона живе півтора року — поруч із рідними.

Виїхати з окупованого селища вдалося не одразу. Дорога до Самара тривала три тижні. «Виїхала з перевізницею. Уже стояли російські пости, але я змогла виїхати сюди. І я приїхала, ніяка. У мене ще перелом руки був перед війною у 2022-му, так рука не піднімалася», — згадує Ніна. За її словами, вона думала, що помре на другий день після приїзду.

Два місяці жінка прожила в окупації у Борівському. Спочатку в селищі зник газ, потім електрика та вода. Батьківський будинок Ніни був розбитий — без вікон і опалення, з замерзлими батареями, тож жити там було неможливо. Жінка перебралася до сусідів.

За її словами, російські військові зайшли до Борівського із георгіївськими стрічками на одязі та руках. У селищі почали проводити зачистку. «Я лежу, у мене все повідчиняно, заходять з автоматами, все таке. Кажуть: "Ви одна?" Я кажу: "Та, одна, одна". А вони кажуть: "А ми росіяни". Я кажу: "Та мені все одно"», — розповідає Ніна. За її словами, у неї одразу забрали телефон.

Єдине, що вдалося вивезти з дому, — старий сімейний фотоальбом зі світлинами родини та молодості. «Це донька менша виходила заміж. Оце ми з чоловіком, коли вчилася в інституті, — у гуртожитку фотографувалися. Тільки-но одружилися», — показує фотографії жінка.

На підконтрольну Україні територію Ніну вивезли перевізники. Спочатку вона жила з родичами, а згодом оселилася в шелтері в Самарі. Тут жінка займається скандинавською ходьбою та малюванням, а біля шелтера вирощує петрушку, перець, помідори, огірки й картоплю.

«Я мріяла про город. Ось, купила насіння. Пікассо — картоплю, посадила. Така у мене картопля виростала, друзі! Городчик невеликий, але мені достатньо», — розповідає Ніна.

Жінка каже, що веде активний спосіб життя, аби підтримати здоров'я. «77. Буде 78 через два місяці. Уже не за горами 80, а треба ж усе встигнути. А я хочу справедливого миру», — говорить вона.