З Макіївської колонії №32 вивезуть понад 30 українців — до РФ

Про це розповідають рідні українських полонених. За їхніми словами, з колонії №32 (окупанти дали їй новий номер — №2) найближчими днями відправлять 24 громадян України, яких незаконно позбавили волі та засудили. Загалом із Макіївки до російських в'язниць переведуть понад 30 осіб.

Близько 20 із цих 24 засуджені за тяжкими політичними статтями — тероризм, екстремізм, шпигунство, замах на підрив так званого «державного ладу».

Етапування вже почалося. У серпні з Макіївської колонії вивезли шістьох засуджених: одного цивільного та п'ятьох українських військових. Одного з військовополонених відправили до РФ ще 15 серпня, а за два тижні — ще чотирьох бійців ЗСУ та одного цивільного політв'язня. Цих військових не зараховують до категорії військовополонених лише тому, що вони потрапили в полон до 24 лютого 2022 року, коли в Україні ще не було воєнного стану.

Більшість цих людей перебувають у неволі на окупованих територіях із 2017–2019 років — тобто вже 7–9 років. Серед етапованих є ті, кому потрібен постійний нагляд лікарів. Дехто міг би вийти на свободу вже за рік-два. Та навіть після завершення терміну, як показує практика попередніх обмінів, на волю вони потрапляють не скоро: після обміну 14 серпня 2025 року колишніх в'язнів макіївської колонії, які відбували покарання в РФ, після закінчення строку відправили до табору для депортованих, де тримали ще пів року.

Тих, хто відмовився від російських паспортів, окупанти вважають іноземцями. Після звільнення їм дають підписати повідомлення про примусову депортацію та заборону на в'їзд до РФ і на окуповані території.

Найбільше людей лякає невідомість: ув'язненим не кажуть, куди саме їх перевозять. Невідомо й коли їм дадуть змогу повідомити рідних про своє місцеперебування — і чи дадуть взагалі. Із тих, кого вивезли місяць тому, про себе зміг повідомити лише один: він опинився на «пересиланні» в Красноярську і досі не знає, де відбуватиме решту терміну. Про решту нічого не відомо.

Родичі вже звернулися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до українського омбудсмена, до Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших інстанцій. Та, як показує практика, рідним доведеться й самостійно надсилати запити до Федеральної служби виконання покарань РФ, щоб дізнатися, куди перевели їхніх близьких.

Додаткова складність — жодна незалежна міжнародна гуманітарна чи правозахисна організація не має регулярного доступу до українських полонених у РФ та на окупованих територіях. МКЧХ уже два роки не має вільного доступу до них, а коли відвідування дозволяють, показують лише тих, хто перебуває у відносно доброму стані.

Офіційно переведення пояснюють змінами в законодавстві РФ: 28 червня 2026 року набрали чинності закон і наказ Мін'юсту РФ, які змінили Кримінально-виконавчий кодекс. Засуджених із «прихильністю до ідеології екстремізму або тероризму», а також іноземців тепер заборонено направляти до установ за місцем проживання — куди саме, вирішує ФСВП Росії. Їм також заборонено переведення ближче до родичів.

У самій колонії кажуть, що вивозять усіх — нібито для їхнього ж блага, бо через бойові дії може не бути води, світла та вугілля для опалення. Втім, причини можуть бути й економічними: кількість колоній у Росії скорочується, частину засуджених відправляють на війну, і переведення українців може врятувати деякі російські установи від закриття.

Порятунок для цих людей — виключно обмін. «Мова йде буквально про їхній порятунок. Вони терпляче чекали своєї черги на обмін», — розповідає мама одного з «старожилів» колонії, яка побажала залишитися невідомою. За її словами, її син відбуває покарання понад 8 років, і його етапують — коли саме і куди, він не знає.