«Наша гордість і совість»: історія 16-річного Степана Чубенка з Краматорська

Степан народився 11 листопада 1997 року в Краматорську. З дитинства захоплювався спортом: спочатку греко-римською боротьбою, а потім футболом. Грав воротарем у юнацькій команді «Авангард». На одному з тренувань, як згадує мати Сталіна, до сина підійшов керівник фанатського руху «Шахтаря» й передрік йому велике майбутнє.

Хлопець мав чітку громадянську позицію. Разом із друзями опікувався дитячим будинком «Антошка» в Краматорську — привозили іграшки, одяг, книжки. Коли почалася Революція гідності, Степан організував мітинг підтримки у рідному місті. Наступного дня міліція затримала учасників. Степана хотіли відпустити через вік, але він відповів: «Це я організатор, моє місце поруч із друзями».

Коли Краматорськ опинився під контролем проросійських бойовиків, у домі Чубенків висів український прапор. Степан носив кофтину з написом «Слава Україні». На прохання рідних зняти її відповідав: «Кого я маю боятися? Я в себе вдома. Краматорськ — це Україна».

Одного разу мати знайшла в туалеті триколор «днр», який син зняв у місті. Зараз цей прапор як експонат зберігається в Косівському музеї визвольної боротьби імені Степана Бандери.

23 липня 2014 року Степан повертався потягом із Києва. У Донецьку його затримала контррозвідка «мгб днр». Приводом стала жовто-блакитна стрічка на рюкзаку. Кілька днів юнака били й катували, потім передали батальйону «Керч». 29 липня 2014 року його розстріляли в Горбачево-Михайлівці. Тіло загорнули в целофан і закопали.

Мати Сталіна їздила до Донецька, розклеювала фото, шукала свідків. Дійшла до ватажка «днр» Олександра Захарченка. Той пообіцяв дізнатися правду. «Я скажу вам правду. Вашого сина розстріляли», — повідомив він.

Поховали Степана 8 листопада 2014 року в Краматорську. У 2017 році Торецький міський суд заочно засудив трьох убивць — Юрія Москальова, Вадима Погодіна та Максима Сухомлинова — до довічного ув’язнення. Двоє з них утекли до окупованого Криму.

На честь Степана в Краматорську щорічно проводять футбольний турнір (зараз — на Полтавщині). У школі № 12, де він навчався, відкрито меморіальну дошку, а з 2021 року заклад носить його ім’я. Пам’ятна дошка є й біля стадіону «Авангард». У 2023 році вулицю Уральську в Краматорську перейменували на вулицю Степана Чубенка.

Степан посмертно отримав Орден «Народний Герой України» (2016), Орден «За мужність» III ступеня (2017). 1 жовтня 2025 року Президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України.