Як луганські активісти рятували музейні скарби від війни
Від 2016 року громадська ініціатива допомагає музеям Донеччини та Луганщини евакуювати колекції. За два роки повномасштабної війни вдалося врятувати сотні предметів, зокрема бахмутського лева й панно майстрині з Краматорська.
Історія порятунку культурної спадщини на сході України почалася задовго до 2022 року. Ще у 2015 році активісти з ініціативи «Музей відкрито на ремонт» почали їздити в експедиції невідомими регіонами. Через рік вони взялися за Слов’янський та Лисичанський краєзнавчі музеї, а до кінця 2017-го співпрацювали з усіма державними музеями Донецької та Луганської областей.
22 лютого 2022 року, за два дні до повномасштабного вторгнення, активісти скликали спільну зустріч музейників, представників Мінкульту та місцевої влади. Тоді всі сподівалися, що евакуація спрацює автоматично — як годинниковий механізм. Але вже 24 лютого виявилося: наказу з міністерства немає, запиту від обладміністрації теж, списків від музеїв — також. Замкнене коло.
«Ми запропонували дієвий алгоритм і свою участь у цьому процесі: фізичну, моральну, матеріальну, емпатійну — будь-яку. І процес рушив», — згадує один із засновників ініціативи.
Спочатку діяли ситуативно, але згодом робота набрала «ледь не промислових масштабів». Виготовляли спеціальну пакувальну тару, залучали волонтерів. У 2022–2023 роках команда постійно їздила прифронтовими територіями: пакували й перевозили музейні колекції, архіви, бібліотечні фонди. Шукали навіть музеї при колишніх заводах.
Окрема історія — церкви й монастирі. Там зберігаються давні ікони, які могли б прикрасити будь-який музей, але державного управління над ними немає. Так само мало регламентовані музеї при освітніх закладах.
«Найстрашніше для мене — коли борешся за об’єкти намарно. Ти стоїш, дивишся на музей і розумієш, що в ньому зберігаються цінності, які є власністю народу України, але нічого не можеш зробити», — ділиться активіст.
Одним із символів порятунку став бахмутський лев. Скульптуру, яку працівники музею називали «левеням», спочатку не змогли вивезти через вагу. Коли будівлю розбомбили, ризикнули повернутися — і врятували. «Тепер у цьому левеняті я бачу левове серце Бахмута», — каже рятівник.
Інша історія — панно краматорської майстрині Зінаїди Фоменко, яка померла 2017 року. Її син довго не хотів віддавати твір, але наприкінці березня 2024 року спільними зусиллями з благодійним фондом «Музей наївного мистецтва» панно евакуювали.
У Покровську вдалося врятувати скульптуру оленя авторства Жанни Кадирової, яка представляє Україну на Венеційському бієнале. Разом із нею вивезли й пам’ятник композитору Леонтовичу.
«Ми перестали рахувати кількість евакуйованих предметів, навмисне не говоримо про числа, бо вони нівелюють суб’єктність спадщини. Кожен предмет цінний і потребує належної уваги», — наголошують активісти.
Зараз команда з п’яти осіб працює винятково на добровільних внесках. Гроші на саму евакуацію ніколи не беруть — про такі речі не можна відзвітувати. Головне — встигнути, поки лінія фронту не наблизилася.
