Подвійна релокація ЛНУ: з Луганська до Лубен через Старобільськ

У Лубнах, у приміщенні колишнього інституту, облаштованого за проєктами архітектора Бекетова, нині працює релокований ЛНУ імені Шевченка. Спортзал в облаштованому підвалі — водночас і укриття. Тут днями відзначали День здоров’я, а голова вченої ради Віталій Курило вручав нагороди переможцям.

«На правах орендаря ми не можемо робити капремонт, — пояснює Курило обшарпані стіни. — Але дух Бекетова нас переслідує: і в Луганську, і в Старобільську, і тут ми використовуємо його будівлі».

Перший раз університет евакуювали в серпні 2014 року. Тоді ЛНУ видавав 10 тисяч дипломів щороку, а загалом навчалося 32 тисячі студентів, зокрема 2,5 тисячі іноземців. З початком сепаратистських акцій виш став одним із центрів спротиву — його корпус розташовувався біля захопленої будівлі СБУ.

Курило згадує: «Коли Луганськ захопили, вони за мною першим приїхали, але мене попередили — я виїхав за 15 хвилин до їхнього прибуття».

Рішення про релокацію ухвалили 1 серпня, а вже 1 вересня почали навчання у Старобільську. Факультети переїхали в Рубіжне, Щастя, Лисичанськ, а інститут іноземних мов — до Полтави. 85% викладачів поїхали за університетом.

Допоміг досвід: ще з 2002 року в ЛНУ діяв відділ дистанційного навчання. «Ми знали, як це робити, використовували платформи, мали якісний безкоштовний зв’язок від члена наглядової ради», — каже Курило.

75% студентів, які навчалися на момент першої релокації, отримали українські дипломи. Щороку вступало близько 300 дітей з окупованих територій.

У 2022 році — друга евакуація. 23 лютого Курило наказав вивезти сервери та комп’ютери до Полтави. 25 лютого Старобільськ окупували. Корпус у Рубіжному росіяни спалили термобарами.

Тепер університет працює на Полтавщині (Лубни, Миргород) та у Долині на Івано-Франківщині. Навчається 7 тисяч студентів — третина з Луганщини, третина з Полтавщини, третина з інших регіонів. Викладачів залишилося 350 з колишніх 2 тисяч.

Історик Олександр Набока, який працює в університеті з 2005 року, переїжджав тричі: з Луганська до Ужгорода, потім до Старобільська, а з 2022-го — до Житомира. Він розповідає про різні покоління студентів: «Найбільше ціную тих, хто воює й слухає лекції між боями. Ветерани мають щирий і стійкий інтерес до історії — від них найбільша віддача».

Серед студентів є ті, хто живе під окупацією. Двох таких, за словами Курила, схопили й засудили на 12 років. «Вони просять не світити їх на фото, але є й ті, хто нічого не боїться», — додає Набока.

У разі деокупації Луганська університет готовий повернутися, але спочатку залишиться в Лубнах, щоб місцеві студенти завершили навчання. Курило наголошує: треба готуватися до різних сценаріїв, і швидке повернення поки нереалістичне.