«Попри війну треба жити»: на Луганщині загинув 21-річний нацгвардієць Микола Федик

Микола Федик народився в селі Горохівське на Миколаївщині у багатодітній родині. Окрім нього, батьки виховували ще трьох дітей. Хлопець захоплювався футболом і після школи здобув професію кухаря в училищі, але працювати за нею не довелося.

У 2019 році Миколу призвали до армії. Він потрапив до Нацгвардії та пишався цим. Ще до повномасштабної війни молодий боєць три місяці провів на Донеччині в зоні АТО/ООС, а далі служив у Житомирі та Івано-Франківську.

Саме на Прикарпатті Микола зустрів свою майбутню дружину Анастасію з Тисмениці. Спочатку було лише знайомство під час його патрулювання вулиць, потім — рік стосунків і скромне весілля. 6 березня 2023 року в подружжя народився син Артем.

«Він дуже радів, коли дізнався, що в нас буде син. Казав, що попри війну треба жити і залишити нащадків», — згадує Анастасія.

Згодом нацгвардійця відправили на Луганський напрямок. Там він був командиром відділення з позивним «Дядя Федя». Навіть на фронті Микола постійно тримав зв'язок із родиною: телефонував дружині, просив показати сина, розмовляв із ним. Анастасія з чотиримісячним Артемом навіть приїжджала до нього у Слов'янськ.

Життя військовослужбовця обірвалося 15 серпня 2023 року. Він загинув від мінометного обстрілу поблизу села Шипилівка на Луганщині. Востаннє Микола телефонував дружині 12 серпня — розповів, що виходить на позицію і за кілька днів мав повернутися додому у відпустку.

Поховали захисника в Тисмениці. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину», відзнакою міського голови Івано-Франківська «За честь та звитягу» та відзнакою «Почесний громадянин міста».