Анна Копилова: Луганщина болить, а Київ потребує переосмислення

Гостя другого сезону подкасту «Mincultpryvit» — Анна Копилова, режисерка та артдиректорка видавництва «Основи». В інтерв'ю з ведучим Наріманом Алієвим вона поділилася спогадами про рідний Луганськ, розказала про роботу видавництва й міркувала про те, як українські міста виглядають на екрані.

Копилова народилася в місті Кіровськ (нині Голубівка Луганської області). Її дитинство минуло серед шахт і териконів. «У мене з вікна було видно всі красоти. Мої шрами — від жужалки. Це перероблена порода, якою засипали доріжки. Але вона радіоактивна насправді», — згадує вона. Родина переїхала до Києва, коли Анні було сім, але зв’язок із рідним краєм залишився: «У моїй сім'ї День шахтаря святкують з більшим розмахом, ніж Новий рік. Дійсно болісно дивитися на те, що є там зараз».

Окремо Копилова зупинилася на роботі видавництва «Основи». За її словами, вони зосередилися на нон-фікшні та артбуках: «Ми хочемо експортувати Україну у світ. Українці тут кажуть: „Вау, так це ж круто!“ Раніше вони не бачили естетики в цих балконах, а зараз бачать». Як приклад вона навела фотокнигу «Balcony Chic» (2019) і проєкт «Ukrainian Railroad Ladies», про який писав The Washington Post. «Через такий прикол ми показуємо глибоке архітектурне та мистецтвознавче дослідження — що передувало феномену, чому так сталося та що буде далі», — пояснила вона.

Торкнулися й теми декомунізації. «Чому ми маємо все вирізати? Ми маємо документувати це, зберігати, — каже Копилова. — Здається, що чиновники, яким дали це завдання, зрозуміли його надто буквально. Не було аналізу». Алієв додав, що декомунізація має бути не візуальною, а внутрішньою.

Наприкінці розмови обговорили образ Києва в кіно. «Київ зараз не має свого обличчя, він хаотичний, не збалансований», — зауважив Алієв. Копилова відповіла: «За минулі п'ять років починає вибудовуватися ця історія. Усі закордонні рекламні групи, які приїжджають, їдуть на Троєщину, бо вона автентична. Вони в шоці від кольорів наших будівель — ніжно-персиковий, крабово-лососевий. Але ми соромимося цього, а треба переосмислити».