Українці також захищають свою історію, пам’ять, мистецтво та культуру, — Time
Пізно ввечері в п’ятницю на початку грудня жвавий натовп зібрався в київському Українському домі, культурному центрі, щоб відзначити відкриття «Світу Сковороди», виставки, присвяченої шанованому вітчизняному філософу XVIII століття, якого вважають засновником сучасна українська культура. Шоу розпочалося, коли російські ракети впали в електричну мережу, спричинивши відключення електроенергії, які зробили короткі холодні дні темнішими та крижанішими. На виставці представлені панелі, які світяться в темряві, навіть коли відключено електрику, а також тривимірне зображення села Сковородинівка на Харківщині, де був музей, присвячений Сковороді, доки його не знищили торік у травні російські обстріли. Центральним елементом експозиції є врятована статуя сцени, її поверхня вкрита шрамами під час бомбардування, але її структура та статура дивом залишилися недоторканими.
У той час як Україна бореться з російською армією, її народ енергійно бореться з культурним нападом, твердо налаштований, що його мистецтво, листи та космополітичне життя витримають натиск. Збройне вторгнення президента Росії Володимира Путіна зустріло несподівано сильний військовий опір. Паралельно його намагання стерти самобутню культуру України спровокувало рішучу критику з боку історії, думки, мистецтва та культури країни.
Стирання української культури було серцевиною війни Путіна як його мотивацією, так і засобом підкорення. У телевізійному зверненні, яке розпочало війну, Путін заперечив, що Україна коли-небудь мала «справжню державність», і заявив, що країна є частиною «власної історії, культури, духовного простору» Росії. У звіті PEN America та PEN Ukraine «Українська культура під ударом» документується, як музеї, бібліотеки, статуї та ікони країни не просто потрапили під перехресний вогонь, а й навмисно знищені. Бібліотеки та виставкові майданчики лежать у руїнах. Музеї були розграбовані та оголені. Станом на середину листопада понад 529 культурних об’єктів було пошкоджено або зруйновано.
Боротьба за культуру – це не просто питання збереження багатств минулого, а боротьба за сьогодення та майбутнє. Відповідно до підручника, який використовувався після окупації Криму та інших регіонів у 2014 році, на територіях, щойно захоплених російськими військами, україномовні бібліотечні книги були вилучені, вчителі звільнені, а школи змушені розпочати навчання російською мовою. Керівника оркестру, який відмовився брати участь у концерті в окупованому Херсоні, вбили без суда. Мар’яна Варчук, директор пошкодженого на початку жовтня київського музею, сказала ПЕН: «Знищення нашої культури є метою всього, що роблять росіяни. Культура і мова зміцнюють нашу націю, нагадують про нашу історію. Тому росіяни обстрілюють наші пам’ятники, наші музеї, нашу історію. Ось із чим вони борються».
Окрім своїх військових прорахунків, Путін, схоже, не зрозумів, що удар по культурі України натомість підживить її життєздатність. Значна частина українців традиційно розмовляла російською, але зараз спостерігається зухвалий поштовх до популяризації української мови. Автори, які колись публікували романи та вірші російською, з гордістю переключили мовні передачі. У напівзруйнованій бібліотеці в місті Чернігові жінки збираються суботнім ранком з репетитором, щоб відновити свою українську мову, бажаючи подолати імпульс повернутися до російської, колись рідної. Нещодавно прийняті закони вимагають перекладати всі російські видання. Газетні кіоски мають пропонувати не менше половини своїх матеріалів українською мовою.
Незважаючи на те, що місто терпить повне відключення електроенергії, у Києві щовечора проводяться виступи класичної музики, зокрема версія «Травіати», дія якої відбувається під час війни. У концертних залах і театрах аншлаги. Найближчими тижнями відкриється музейна виставка, присвячена харчам, яка набуде додаткової гостроти з огляду на те, як війна загрожувала ролі України у світових постачаннях зерна. У бомбосховищах проводять авторські бесіди та книжкові заходи. Ресторан найвідомішого шеф-кухаря України Івгена Клопотенка суботніми вечорами заповнений вщент, а кондитери готують десерти, схожі на танкові барикади. Стильні українки перетворюють вишиті селянські вбрання та бабинці на модні нотки.
У Бучі, місці масових убивств і катувань протягом шести тижнів російської окупації минулої весни, у соборі, на території якого стала братська могила, тепер розміщено фотовиставку, на якій зображені тіла, залишені на узбіччях і тротуарах міста. На сусідньому плазмовому екрані демонструються візуалізації архітектурно амбітного меморіалу, який жителі сподіваються побудувати на цьому місці.
Культурний сплеск України відчувається у всьому світі. Незабаром у Бостонському музеї образотворчих мистецтв відбудеться виставка українського візуального мистецтва. Українські письменники є фаворитами на літературних фестивалях, а українські поети кажуть, що ніколи не було так легко опублікувати їхні твори в перекладі.
Похорон дитячого письменника Володимира Вакуленка став приводом для літературної демонстрації сили: письменники понад шість годин їхали з Києва, щоб стати поруч із його родиною та сусідами. Вакуленко був викрадений росіянами в березні та ідентифікований у листопаді після того, як його тіло знайшли в неглибокій братській могилі в Харкові. Було виявлено щоденник, який він вів про свої випробування, і редактори та видавці працюють над тим, щоб опублікувати його та інші розповіді з перших рук.
Культурний підйом країни частково забезпечується урядом, який розуміє, як поп-культура, реклама, зображення та соціальні мережі можуть згуртувати людей. Короткі військові відео, покладені на музику, допомогли підняти віру в захист країни. Місцевий дім моди взяв на озброєння слоган «Хоробрість — бренд України», позначивши його фірмовим небесно-блакитним та яскраво-жовтим фоном на вітринах. Поки президент Володимир Зеленський закликає українців знайти притулок і витримати жахливу зиму, культурна гордість і ідентичність виявляються життєво важливими.
Українські культурні учасники бойових дій патріотичні, але не сліпо. Письменники та режисери мобілізувалися, щоб протистояти спробам уряду Зеленського заволодіти улюбленим київським кіноархівом. Режисери, кінокритики та любителі кіно протестують проти призначення Мінкультом керівника без досвіду роботи в кіно.
Як і її солдати, українські воїни за культуру є уривчастими та рішучими. Але так само, як і на полі бою, їхню енергію та відвагу потрібно буде посилити постійною допомогою для збереження культурного багатства, за збереження якого вони борються.
Доля України як незалежної демократії буде вирішуватися на полі бою і, можливо, зрештою за столом переговорів. Але його траєкторія як живого, процвітаючого суспільства буде сформована книгами, мистецтвом, музикою, думкою, оповіданнями та інституціями, які живлять і допомагають зцілити людей, які постраждали, але непокорилися.
Сюзанна Носсель, генеральний директор PEN America, нещодавно повернулася з України, де очолювала делегацію американських письменників, щоб побачити руйнування культурної інфраструктури.