Вінничанин Костянтин Гуменюк очолив Медичні сили ЗСУ: що відомо про нового командувача

Новим командувачем Медичних сил ЗСУ став полковник медичної служби Костянтин Гуменюк. Указ про призначення Володимир Зеленський підписав 14 вересня, того ж дня іншим указом із цієї посади звільнили Анатолія Казмірчука.

Гуменюк — людина з Вінниці. Він народився тут 29 вересня 1973 року. Медичну освіту здобував теж у рідному місті: 1992 року із відзнакою закінчив Вінницьке базове медичне училище імені Д. К. Заболотного, а 1998-го — Вінницький державний медичний університет імені Миколи Пирогова. Згодом навчався в Українській військово-медичній академії, яку закінчив 2001 року. 2009-го здобув ступінь кандидата медичних наук, він також доктор медичних наук, заслужений лікар України та лауреат Національної премії імені Бориса Патона.

Із 2001 року служив у військово-медичних закладах Вінниці: був ординатором відділення невідкладної хірургії, потім очолював клініку ендоскопічної хірургії та ендоскопічної діагностики, викладав. Із 2024 року — професор кафедри військової хірургії Української військово-медичної академії.

На фронті Гуменюк працює з 2014 року. Спершу був старшим передової лікарсько-сестринської бригади у складі 95 аеромобільної бригади, а в 2015-му став провідним хірургом 59 військово-мобільного госпіталю поблизу Луганська. У 2017 році його призначили головним хірургом АТО, у 2018–2019 роках він обіймав посаду головного хірурга операції Об'єднаних сил, а з 2019-го був головним хірургом Збройних сил України.

Повномасштабне вторгнення він зустрів на Донеччині, працював із великим потоком поранених у мобільних госпіталях, займався організацією евакуації та роботою хірургічної служби. Працював у шпиталях Лисичанська, Бахмута, Дружківки, Покровська, Дніпра та Харкова.

Серед найвідоміших випадків — операція у травні 2022 року в мобільному госпіталі поблизу Бахмута. Військовому з вогнепальним пораненням видалили зруйновану нирку лапароскопічно, через невеликі проколи. У Сухопутних військах зазначали, що це була перша така операція в Україні, а сам Гуменюк згодом називав її першою у світі в бойових умовах. За його словами, вже наступного дня поранений ходив самостійно, згодом у тому ж госпіталі зробили ще одну подібну операцію.

Ще один складний випадок — поранений із мінно-вибуховою травмою та ознаками вогнепального ушкодження серця. Гуменюк разом із колегами оперував бійця у прифронтовому госпіталі, стан вдалося стабілізувати, після чого пацієнта евакуювали до Інституту Амосова.

У 2025 році Гуменюк розповідав, що військові хірурги ЗСУ застосовують малоінвазивні методи — лапароскопію та торакоскопію — прямо в бойових умовах, і називав українських медиків піонерами такого підходу у світі. Він також наголошував на важливості швидкої евакуації: що раніше поранений потрапляє до стабілізаційного пункту або передової хірургічної групи, то вищі шанси вижити.

За роботу під час війни Гуменюк отримав орден «За заслуги» III ступеня, медаль «Захиснику Вітчизни», національну премію імені Бориса Патона та відзнаку президента «За участь в антитерористичній операції». Він автор понад 53 публікацій у хірургічних журналах в Україні та за кордоном, має шість патентів на винахід і 17 раціоналізаторських пропозицій.