Допомога не прийшла

Шість років минуло з «Іловайського котла». Чи будуть названі винні в загибелі українських військових?

Серпень 2014-го року. Агресія Російської Федерації досягла свого піку. Перед цим Московія вже здійснила низку злочинів, які мають бути доведені до міжнародних судів. Це і збиття авіалайнера MH-17, збиття українського літака Іл-76 під Луганськом, розстріл українських військових під Зеленопіллям… Нажаль це лише вибіркова загальновідома інформація. Злочинів РФ проти України (і не лише України) набагато більше. Атака на українське місто Іловайськ в серпні 2014-го року стала переломним моментом, коли російські війська остаточно закріпились вздовж кордону.

Історія з окупацією Іловайська до нині обгорнута багатьма суперечками. З одного боку існують відповідні висновки слідчої Комісії. З іншого достеменно невідомо чи була ситуація з Іловайською трагедією зрадою національних інтересів. Остаточно зрозуміло одне – це був відвертий акт російської збройної агресії. 

 

«ТІ ХТО БУВ НАВЕРХУ І МОГЛИ ПРИЙНЯТИ ВІДПОВІДНІ РІШЕННЯ  ПРОСТО БРЕХАЛИ. ВОНИ КАЗАЛИ – ДОПОМОГА ПРИЙДЕ. А ВОНА НЕ ПРИЙШЛА»

Андрій СЕНЧЕНКО, громадський і державний діяч. Народний депутат України V, VI, VII скликань.:

— Вже шість років минуло і підкреслююсь Комісії під її доводами. Її ніхто не намагався спровергати. Але нічого не відбувається далі. В тому числі карної відповідальності конкретних осіб. Це робиться для того щоб винні не несли і політичної відповідальності, не кажучи вже про карної відповідальності. Триває «забалтованіє». Один раз на рік сумують, але нічого не відбувається. Висновок в тому, що у всьому винен Путін, на поверхні абсолютно очевидний. Жертви цієї війни  на ньому. І це очевидні речі. Але провина Путіна не знімає відповідальності з влади України в частині прийняття необґрунтованих рішень, коли гинули люди, ігнорувались розвідні дані. Верховна Рада нічого не діяла, а люди гинули. Все це було в основі і результатах Іловайської трагедії. У Верховній Раді IV скликання тільки один депутат ознайомився з результатами слідчої комісії. Секретний том цієї справи знаходиться в Секретаріаті Верховної Ради. Отже багатьом було байдуже. За моєю інформацією це так саме не цікаво і зараз. Якщо суспільство  не буде тиснути, то нічого не відбудеться. Влада буде такою поки ми не навчимось її бути іншою. Наші матеріали, які ми накопичили, мають бути використати при визначенні відповідної карної відповідальності. Але зараз все стоїть на місці. Настроїв Венедиктової я не знаю. Іловайськ – це історія безвідповідальності. В Іловайську ті хто потрапив в оточення мали свій об’єм інформації. До них питань немає. Але ті хто був наверху і могли прийняти відповідні рішення просто брехали. Вони казали – допомога прийде. А вона не прийшла.

 

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

11 + 14 =